Праворуч ми бачимо ще один типічний для S.T.A.L.K.E.R. 2 момент: зброя напоготові, перед тобою – розбита техніка й туманний ліс, де будь‑яка тінь може виявитися мутантом чи ворожим патрулем. У такі миті гра змушує грати обережно: перевіряти магазин, слухати далекі постріли, оцінювати, до якої групи належать силуети попереду – бандити, військові чи вільні сталкери. Ще секунда – і ти вирішуєш, чи варто обійти їх стороною, чи зайти з флангу й спробувати забрати їхній схрон зі спорядженням.
Бойова система тримає в напрузі саме завдяки смертельності: кілька влучних куль – і навіть найдорожчий комбінезон не врятує, тож кожен перестрілка запам’ятовується надовго. Додайте до цього аномалії, які можуть раптово розірвати і тебе, і ворога, якщо хтось із вас зробить неправильний крок у високій траві. S.T.A.L.K.E.R. 2 нагороджує тих, хто вміє читати місцевість: використовувати укриття, слухати звуки, помічати спалахи детектора серед гілок. І коли черговий вихід із бою завершується повними кишенями луту й ще одним записом у ПДА, розумієш, за що гравці так люблять Зону: вона жорстока, але справедлива до тих, хто вміє думати й не лізе напролом без плану.